У сучасній культурі побутує протиставлення «класичної музики» будь-якій іншій, як серйозної розважальній або високої низькій. Таке протиставлення є непослідовним: сам по собі вибір музичної мови не гарантує змістовності художнього висловлення чи розважального запалу, адже, з одного боку, симфонія може бути примітивною та поверховою, але, з іншого, джазова композиція може бути радше змістовною, ніж розважальною.

В тому чи іншому вигляді протиставлення високого і низького завжди існувало в культурі взагалі та в музичній, зокрема: так, для музичної культури XVIII ст. «високою» музикою виступали, передусім, музика церковна, тоді як комічна опера або танцювальна сюїта відповідали музиці «низькій», розважальній. Значніший розрив, що утворився між серйозною та розважальною музикою у XX ст., пов'язаний з цілою низкою причин: культурна глобалізація приводить до експансії неєвропейських музичних традицій у європейський музичний простір, радикальні зміни в соціально-економічному устрої кардинально розширили аудиторію авторської музики, відібравши цю аудиторію у фольклора, поглиблення розмаїтості форм суспільного побуту і т.ін.

На арені хвилеподібної популярності класична музика давно поступилася місцем сучасним напрямкам. Але завдяки класичній обробці поп- і рок-хітів остання знову завойовує прихильність публіки.

Пропонуємо вам ознайомитися з добіркою композицій, які здатні трансформувати наше ставлення до класичної музики до позначки "подобається".

Ми бачимо, що класична музика здатна змінювати внутрішню конфігурацію і підлаштовуватися під запити суспільства, при цьому не втрачаючи своєї природи.